Сутінки (Переклад вірша Дж. Байрона)

Поміж гілля у цю годину Виводить ноту соловей; Клянеться солодко й несміло Дитя кохання та людей; Легенькі, ніжнії вітри Та тихі води, що навколо, Співають про земні шляхи Тим, хто самотній, знову й знову. На кожній квітці є росинка, На небі - до зірок стежинка, У хвиль все глибше синява, А лист темніє, дивина. Прозора темрява небесна, М'яка, чиста і безтілесна, Крокує за минулим днем, І мліє перед місяцем.