Методичний посібник

Матеріали до уроку 

Микола Васильович Гоголь «Ніч перед Різдвом». Сюжет. Українські народні традиції та звичаї у творі

Постановки і екранізації

• «Черевички» (опера, написана в 1874 році Петром Чайковським)

• «Ніч перед Різдвом» — опера, написана в 1895 році Миколою Римським-Корсаковим)

• Ніч перед Різдвом»  — німий фільм, 1913 рік, режисер Владислав Старевич

• «Черевички» — фільм-опера, 1944 рік

• «Ніч перед Різдвом»  — мультиплікаційний фільм, 1951 рік

• «Вечори на хуторі біля Диканьки» — художній фільм, 1961 рік, режисер Олександр Артурович Роу

• «Вечори на хуторі біля Диканьки — кінокомедія-мюзикл, 2002 год, режисер Семен Горов

• «Ніч перед Різдвом»  – балет Євгена Станковича, написаний 1992 року

Сюжет – організована в життєво правдоподібну картину система подій в художньому творі за участю певних персонажів.

Відьма і чорт переплутали послідовність ключових епізодів у повісті. Відновіть правильний порядок і отримаєте план сюжету повісті.

1.    Коваль у Череватого Пацюка.

2.   Чорт у Солохи. Прихід голови, дяка, Чуба у гості до Солохи.

3.   Обіцянка коваля Вакули Оксані.

4. Вуличні веселощі та колядування.

5. Щасливі закохані.

6. Рішення Вакули втопитися.

7.Політ на чортові.

8.Вакула в Петербурзі.

9. Зимовий вечір. Викрадення чортом місяця.

Гумор – 1. Властивість викликати сміх (в реальній ситуації або в художньому творі);

2. Узагальнена назва для творів, мета яких викликати сміх;

3. Незлостиво-насмішкувате ставлення до чогось.

Тема. Микола Васильович Гоголь «Ніч перед Різдвом». Сюжет. Українські народні традиції та звичаї у творі

Мета:

-        навчальна: ознайомити з новими сторінками повісті Гоголя; допомогти учням з’ясувати їх ідейно-художнє  значення, визначити роль народних традицій та звичаїв;

-        розвивальна: розвивати навички виразного читання, переказу, виділення ключових епізодів, уміння висловлювати свої думки, аргументувати їх;

-        виховна: виховувати любов до читання, повагу до народних звичаїв і традицій, національних та  християнських цінностей, патріотизм; виховувати та розвивати почуття гумору.

Теорія літератури: різдвяна повість, сюжет, гумор, пейзаж, портрет.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до повісті, виставка книг,костюми для сценок, комп’ютерне забезпечення.

Тип уроку: комбінований.

                   Моє серце назавжди залишиться прикутим до    священних місць Батьківщини

                                                       М.В.Гоголь

                   Гоголь оволодів моєю душею. Його «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» немов зачарували мене

                                                      О.П.Довженко

                                 Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

   У нас сьогодні незвичайний урок – святковий, зимовий, різдвяний. На ньому ми будемо говорити про нашого геніального земляка – Миколу Васильовича Гоголя, який показав усьому світу ще не відкриту раніше Україну, її звичаї і традиції, пісні й легенди, мальовничу природу і талановитий народ. Зупинимося на повісті, яку закінчуємо вивчати – «Ніч перед Різдвом».

ІІІ. Актуалізація опорних знань

   Де й коли відбуваються події? Чи можете ви визначити тему цього твору? (Діти відповідають).

 Отже, історія, яка сталася з ковалем Вакулою, відбулася на фоні святкування великого християнського свята Різдва. Для того, щоб ми всі налаштувалися на святковий лад, я прочитаю свій улюблений вірш про Різдво Ольги Ніколенко, а ви потім скажете, які думки і почуття навіяв цей вірш, що ви уявили під час його звучання.

   Бувають дні, як одкровення Боже –

   Благословіння зоряних небес, –  

   Коли на себе справжніх ми похожі
   І в нас Ісус воістину воскрес.

Коли світліють скривлені обличчя,

Збагнувши суть духовного буття,

І хочеться подумати про вічність,

   А не про тлін короткого життя.

Коли усе прозоро на світанні,

Як в перші дні творіння на землі,

А ми, як діти Єви та Адама,

Шукаєм Бога в ранішній імлі.

 Коли в душі так ясно, тихо, чисто,

Летять думки і пада білий сніг,

Зелена зірка світиться перлисто,

І час невпинний прискоряє біг.

    У дні такі Завіт прадавній з Богом

У серці, що відкрилось, ожива,

    І ми в собі народжуємось знову

  Під знаком світлоносного Різдва!

За бажанням діти діляться своїми думками, навіяними віршем.

Актуалізація знань з народознавства.

 -Що означає слово «Різдво»?

-Чи знаєте ви, що це за свято?

-Чи святкують його у ваших родинах?

- Як називають  чарівний незвичайний вечір, що буває тільки раз на рік, 6 січня ?

-Скільки страв готують господині на Святвечір? Якими вони повинні бути? Яка страва є обов’язковою?

-Кому приносять вечерю діти у цей вечір?

-Що таке «колядка»? Хто такі колядники?

-Які обрядові пісні переплутав хтось у повісті Гоголя, що викликало сміх?

Різдво – дивовижне свято всіх християн, і кожен від нього очікує дива: племінник Скруджа – що його дядько стане не таким, як раніше, а добрим, справедливим, привітним, визнає його за родича, клерк Боб – що його начальник подобрішає, що маленький Тим одужає; боржники Скруджа – що  їм відстрочать виплати або зменшити відсотки. А що ж сильний, трохи простуватий коваль Вакула? Щоб відповіла на його почуття прекрасна дівчина Оксана. Що чекає Оксана? Щоб її полюбив найпрекрасніший парубок на світі. Як здійснювалися мрії героїв повісті Миколи Гоголя напередодні Різдва, поговоримо на сьогоднішньому уроці.

Та спочатку давайте  пригадаємо деякі факти з життя та творчості М.Гоголя.

 Актуалізація знань про життя та творчість М.В.Гоголя.

Гра «Вірю – не вірю».

-        М.Гоголь народився в Миргороді.

-        Батьки майбутнього письменника були селянами.

-        Микола був єдиним сином у родині.

-        Мати М.Гоголя Марія Іванівна була родом з Яресьок.

-        Навчався Микола в Києві.

-        Після закінчення навчання він їде в Петербург, мріє принести користь країні.

-        Дебют Гоголя у літературі – драма «Ганц Кюхельгартен» мала великий успіх.

-        Перший відомий збірник Гоголя, що прославив його ім’я, називався  «Вечори на хуторі біля Диканьки».

-        М.Гоголь любив слухати й співати народні пісні, збирав та записував зразки українського фольклору.

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

Перегляд презентації про письменника.

Твори Гоголя, особливо про Україну,  були й залишаються дуже популярними. Ними зачитувалися його сучасники в царській Росії, читають і зараз у всьому світі, створюють кінофільми, мультфільми, опери та балети за гоголівськими сюжетами. У чому ж секрет популярності «Вечорів на хуторі біля Диканьки»? Спробуємо наблизитися  до розкриття цього секрету.

Пригадаємо ключові епізоди сюжету повісті.                  ( Ключові, тобто важливі). Переглянемо наступний слайд (визначення поняття «сюжет» та складання плану повісті)

1.   Зимовий вечір. Викрадення чортом місяця.

2.   Чорт у Солохи. Прихід голови, дяка, Чуба у гості до Солохи.

3.   Обіцянка коваля Вакули Оксані.

4.   Вуличні веселощі та колядування.

5.   Рішення Вакули втопитися.

6.   Коваль у Череватого Пацюка.

7.   Політ на чортові.

8.   Вакула в Петербурзі.

9.   Щасливі закохані.

Давайте докладніше пригадаємо один із ключових епізодів – першу зустріч Вакули та Оксани. У цьому нам допоможуть наші артисти.

Сценка «Вакула у Оксани»

Оксана (чепуриться перед дзеркалом)

І чого людям надумалось розславляти, ніби я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні очі та брови мої? Такі гарні, що вже й подібних до них немає на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках? І в губах? Ніби гарні мої чорні коси? Ух! Їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки переплелись та обвились круг моєї голови. Я бачу тепер, що я зовсім не гарна! Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво!Яку радість принесу я тому, кому буду жоною! Як милуватиметься на мене мій чоловік! Він нестямиться від радості! Він зацілує мене!

Коваль.

Чудна дівка! І вихваляється вона мало! З годину стоїть, видивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!

Оксана.

Еге ж, парубки, чи ж вам до пари я? Ви погляньте на мене, як я плавно виступаю; у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові!Вам довіку не бачити пишнішого галуна! Всього цього накупив мені батько мій, щоб одружився зо мною найкращий молодець у світі!

 (Усміхнувшись, обернулась і побачила коваля. Скрикнула й суворо зупинилася перед ним.)

 Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою? Ви всі майстри під’їжджати до нас. Вмить пронюхаєте, коли батька немає дома. О! Я знаю вас! Що, скриня моя готова?

Коваль

Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Коли б ти знала, скільки я попрацював коло неї: дві ночі не виходив з кузні, зате в жодної попівни не буде такої скрині. Залізо поклав таке, якого не клав на сотникову таратайку, коли ходив на роботу до Полтави. А як буде розмальована! Хоч усю округу виходи своїми біленькими ніжками, не знайдеш такої! По всьому полю будуть розкидані червоні й сині квіти. Горітиме, як жар. Не сердься ж на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!

                                                

Оксана.

Хто ж тобі боронить, говори й дивись!

(Сіла вона на лаву й знову глянула в дзеркало й стала поправляти на голові свої коси. )

Коваль.

Дозволь і мені сісти коло тебе!

Оксана.

Сідай!

Коваль.

Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе!

Оксана.

Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то ще й ложку! Геть від мене, в тебе руки цупкіші за залізо. Та й сам ти пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею.

(Піднесла дзеркало й знову почала чепуритися)

Коваль (сам до себе) Не любить вона мене! Їй усе іграшки; а я стою перед нею, як дурень, і очей не зводжу з неї. І все б стояв перед нею, і повік би не зводив з неї очей! Чарівна дівчина! Чого б я не дав, щоб дізнатися, що в неї на серці, кого вона кохає. Так ні, вона й гадки не має ні про кого. Вона милується сама собою, мучить мене, бідолашного, а я за журбою не бачу світу; а я її так люблю, як ні один чоловік на світі не любив і не любитиме.

Оксана.

Але щось дівчата не проходять…Що воно за знак? Давно б уже час колядувати. Мені стає нудно.

Коваль.

Бог з ними, моя красуне!

Оксана.

Колиб не так! З ними,певно, прийдуть парубки. Ото підуть гулі! Уявляю, яких наговорять смішних історій!

 Коваль.

То тобі весело з ними?

Оксана.

Та вже ж веселіше, як з тобою. Ага! Хтось стукає! Певно, дівчата з парубками.

Коваль (сам до себе)

 Чого мені більше чекати? Вона глузує з мене. Їй я такий же дорогий, як переіржавіла підкова. Та коли так, то не діжде ж принаймні інший насміятися з мене. Нехай тільки добре придивлюся, хто їй подобається більше за мене, я відучу…(Стукіт у двері та голос: «Відчини!») Стривай, я сам відчиню та намну боки першому, хто нагодиться.

                                                

Учитель. Переглянувши сценку, що ви можете сказати про риси характеру Вакули та Оксани, які не дають їм порозумітися? (Зарозумілість дівчини та несміливість парубка.)

Наступна група артистів покаже нам іншу сценку: «Відвідування Солохи її залицяльниками».

Чорт

Люб’язная Солохо! Заради вас я готовий на все: кинуся у воду, а душу пошлю прямо в пекло. Ой, хтось стукає! Треба швидше сховатися! Доведеться залізти ось у цей мішок!

Заходить голова.

Голова.

Дай, Боже, здоров’я! Оце не пішов до дяка, бо така вже заметіль на вулиці. Бачу – світиться в тебе, дай, думаю, зайду на часинку до гарної жіночки!  (У двері загрюкало знов, і почувся голос дяка. Голова тихо звертається до Солохи.) Сховай мене куди-небудь. Мені не хочеться тепер зустрітися з дяком.

 (Солоха ховає голову в мішок)

Дяк (покректуючи та потираючи руки)

Сердечно радий погуляти трохи у вас, не злякався й заметілі. (Торкається пальцями руки Солохи й лукаво говорить) А що це у вас, велеліпная Солохо? (Сказавши це, відскочив трохи назад)

 Солоха. Як то що? Рука, Йосипе Никифоровичу!

Дяк.

Гм! Рука! Хе!хе!хе!(Задоволений, пройшов кімнатою) А це що у вас, дражайшая Солохо?( Приступивши до неї знову, торкнув злегка рукою за шию і так само відскочив назад)

Солоха. Ніби ви не бачите, Йосипе Никифоровичу, шия, а на шиї намисто.

Дяк.

Гм! На шиї намисто! Хе!хе!хе!(Пройшовся по хаті, потираючи руки) А це що у вас, незрівнянная Солохо? (Раптом у двері застукало й почувся голос козака Чуба) Ой! Боже мій, стороння особа! Що ж тепер, як застануть особу мого звання?..Дійде до отця Кіндрата!..Бога ради, доброчесна Солохо! Ваша добрість, як сказано в писанії Луки, глава трина…трин…Стукають, їй-богу, стукають! Ой, сховайте мене куди-небудь!..(Солоха ховає дяка в мішок)

                                                  

Чуб.

Здорова була, Солохо! Ти, може і не чекала мене, га? Правда ж, не чекала? Може, я перебив…Може, ви тут і розважалися з ким-небудь!...Може, ти кого-небудь і сховала вже, га? Ну, Солохо, дай тепер випити чогось. Я думаю, в мене горло замерзло від проклятого морозу. І послав Бог таку ніч перед Різдвом! Як здійнялася, чуєш, Солохо, як здійнялася …Ото задубіли руки, не розстебну кожуха! Як здійнялася метелиця…( «Відчини!» - почувся знадвору голос, супроводжуваний поштовхом у двері. ) Стукає хтось?

 ( «Відчини!» - закричали ще дужче.) Це коваль! Слухай, Солохо: куди хочеш сховай мене; я нізащо у світі не хочу потрапити на очі цьому проклятому, бодай йому, чортовому синові…

Солоха ховає Чуба в мішок. Заходить коваль Вакула, похмурий, різко сідає на лаву, озирається по хаті.

Коваль.

Чого лежать тут оці мішки? Їх давно б час прибрати звідси. Через оту безглузду любов я здурів зовсім. Завтра свято, а в хаті й досі валяється всякий мотлох. Однесу їх до кузні! (Збирає мішки й витягає їх).

Учитель. Назвіть елементи гумору, використані в цих епізодах. (Те, що Солоха ховає всіх у мішки, що кожен з них боїться бути викритим, тобто,  що персонажі потрапляють у смішне становище. Смішна їхня поведінка, мова, яку використовує дяк.)

Словникова робота( на наступному слайді поняття «гумор»)

На вашу думку, яке із трьох значень слова «гумор» підходить нам?

 В українській мові є ще одне значення. Говорять: «бути не в гуморі» або « в гарному гуморі». Що означають ці вислови? ( «Бути в поганому настрої», « в гарному настрої») Як ви думаєте, чи люблять гумор українці?

Які ще риси українського народу ви можете назвати

 ( судячи з повісті Гоголя). Очікувані відповіді: українці вірять у Бога і в нечисту силу, дотримуються звичаїв( тут колядують) носять національний одяг, їдять з розмальованого посуду, виготовляють гарні речі). Багато які українські звичаї, на жаль, було викоренено в роки існування Радянського Союзу. Не дозволяли ходити до церкви, на зимові свята колядувати й щедрувати. Та зараз ми стараємося відновити ці гарні звичаї. І зараз вам заколядуємо. (Діти співають колядки: «Нова радість стала» та ін..)

У ваших підручниках є таке завдання: порівняти описи Диканьки й Петербурга.

Знайдемо описи Диканьки: ст.94 (1-й абзац), ст.99 (1-й і 2-й абзаци) та Петербурга: ст.102 (2-й абзац). Чим відрізняються ці описи? Як почувався герой у цих просторах? Прочитаємо коментарі на ст.103. Чи можна назвати описи природи і міста пейзажами. Що таке пейзаж в образотворчому мистецтві?

Читання в особах заключної частини повісті (ст.103).

Учитель. Чи змінилися Оксана й Вакула в кінці повісті? Що вплинуло на ці зміни?

Пошукова робота в парах.

Знайдіть і запишіть українські народні традиції, звичаї та обряди, які зображує або згадує Гоголь у повісті «Ніч перед Різдвом».

Очікувані відповіді.

-        Народні гуляння на свята.

-        Колядування, щедрування

-        Гурти дівчат і гурти парубків

-        Віра в нечисту силу й у те , що людина може з нею справитися.

-        Прибирання перед святами.

-        Самостійний вибір молодими своєї пари.

-        Батьківське благословення та засилання сватів.

-        Усі носять український одяг, їдять національні страви, люблять прикрашати навіть звичайні побутові речі.

Перед вами зараз будуть ілюстрації до повісті Гоголя, але без підписів. Ваше завдання – розказати про зміст ілюстрацій та придумати підписи до них.( Показ слайдів.)

Робота з додатковою інформацією по групах.

1 група (літератори) – інформація на форзаці підручника «Поєднання християнських і фольклорних традицій у повісті « Ніч перед Різдвом»

2група (історики) – інформація про козацьке походження роду Гоголів.

3 група (народознавці) – інформація про українські народні звичаї святкування Різдва.

3 група (мистецтвознавці ) – інформація про картини М.Онацька.

4 група ( краєзнавці)  –  про зв'язок Гоголя з Полтавщиною.

   4 група (художники) закінчують композицію (домашні        заготовки) і дає їй назву.

V.Закріплення матеріалу.

   Творча робота.

Колективне складання сенканів «Оксана», «Різдво», «Гоголь»

«Оксана»

Красуня

Вередлива, вродлива.

Насміхається, пишається, змінюється.

По-справжньому покохала.

Україночка.

«Різдво»

Свято

Зимове, світле.

Радує, поєднує, змінює.

Робить людей кращими.

Благословення Боже.

«Гоголь»

Письменник

Таємничий, дивний.

Сміється, сумує, творить

Прославив Україну на весь світ

    Наш геніальний земляк.

    «Вакула»

     Коваль

     Сильний, упертий.

     Працює, кохає, малює.

     Здобув черевички для Оксани.

     Справжній козак.

VI.Підсумки уроку.

Давайте подумаємо над тим, яка ж головна думка  (ідея) повісті Гоголя. (Майте на увазі, що вона може бути й не одна.) Очікувані відповіді: «Добро завжди перемагає зло», «Кохання змінює людей на краще», «Людина не повинна підкорятися злій силі, а перемагати її», «Треба йти до своєї мети і боротися за неї». А ще автор хотів показати красу України, її народу , її звичаїв і прищепити любов до Батьківщини.

     Отже, ми закінчили працювати над темою «Народні традиції та звичаї у повісті М.В.Гоголя «Ніч перед Різдвом» і переконалися у тому, що письменник знав і любив традиції свого народу, відчував духовний зв'язок з Україною, де б він не був, оспівував  і прославляв рідну землю та земляків.      Незважаючи на те, що писав він російською мовою, Гоголь посів чільне місце в історії української національної культури. Він є зразком сили національного коріння людини, непоборного зв’язку з Батьківщиною та кращих патріотичних почуттів.

    Зрозуміло, що ми встигли розглянути тільки маленьку частинку творчої спадщини Гоголя. Відкривши інші його твори, ви дізнаєтеся про героїчне минуле України і славних синів її – запорозьких козаків, про веселий сорочинський ярмарок і пошуки чарівної квітки папороті, прочитаєте чудові описи українських степів, мальовничого Псла і могутнього Дніпра, літніх жарких днів і прохолодних ночей. Я бажаю вам захоплюючих зустрічей з таємничим, чарівним, часом смішним, іноді страшним, і, без сумніву, національним за змістом мистецтвом нашого геніального земляка.

    Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

 - Найсмішнішим (найцікавішим) у повісті М.Гоголя «Ніч перед Різдвом» мені здалося…

    Домашнє завдання

Написати різдвяне привітання своїм близьким та далеким родичам, знайомим, урахувавши цінності, які утверджують письменники Діккенс та Гоголь у вивчених творах.

    Додаток

Вірш В.Паліводи «Дуб Гоголя»

Вірш П.Дворського

Весь вік в дитинства я в боргу,

Що з далини горить звіздою

І по різдвяному снігу

Іде до хати з колядою.

Обличчя світяться в батьків,

На покутті кутя з «дідухом»,

З яких віків, з яких країв

Священним в хаті віє духом?

То коляда, то дух землі

І пісня прадідів пречиста,

Що хлібом пахне на столі,

Горить у вишивках врочисто.

Використання
інтерактивних засобів навчання (мультимедійної дошки)

             

        Із розвитком техніки в школі все
частіше використовують мультимедійні засоби як альтернативу застарілим методам
навчання. В інтерактивній або мультимедійній дошці об’єднані комп’ютер, екран і
проектор, наділені новими дидактичними й технічними можливостями, пов’язаними з
Інтернет-ресурсами.

         Загальновідомо, що Інтернет – це вікно
у світ, усесвітня скарбниця знань, досконалий засіб комунікації, завдяки якому
створюють певні умови для розвитку й навчання дитини.

         Упровадження в школах мультимедійної
дошки дає можливість максимально використати Інтернет-ресурси.

Педагогічні задачі, які вирішують з допомогою мультимедійної дошки:

-            формування в учнів певних базових загальноосвітніх компетентностей; -            відпрацювання навчальних компетентностей; -            формування творчо-дискусійних умінь; -            організація навчального процесу шляхом самостійної діяльності; -            формування особистісних якостей.

Під час
роботи з інтерактивною дошкою учень засвоює інформацію не тільки візуальним і
аудіальним каналами сприйняття, але й через кінестетичний. Кожен учень обирає
найбільш зручний для себе спосіб сприйняття інформації. Для максимально
ефективного використання мультимедійної дошки необхідно створити певні умови
(див. ст.4). Використання інтерактивної дошки в навчальному процесі має ряд
переваг.

Переваги навчання за допомогою інтерактивної дошки

-       Завчасна підготовка матеріалу до уроку. -      Можливість створення Інтернет-сторінок. -      Можливість зберігання матеріалів уроків у шкільній мережі для доступу до нього учнів. -      Можливість використання шкільного матеріалу для перевірки знань.

                                                                                         

Навчання за допомогою інтерактивної дошки мало чим відрізняється від
звичних методів навчання. Успіх у проведенні уроку залежить, перш за все, від
чіткого плану, структури, мети й запланованих результатів. Усе це допомагає
учням краще засвоїти навчальний матеріал, пов’язати його з набутими навчальними
компетентностями.                                                                                                              

Приблизна структура стандартного уроку з урахуванням сучасних ІКТ

-      Підготовка до початку заняття. -      Повідомлення мети, завдання. -      Уведення в нову тему або нове завдання – можуть повторювати декілька разів протягом заняття, так як це – основа уроку. -      Розгляд та розвиток теми за участю школярів. -      Обговорення в кінці заняття того, що вивчали на уроці, а також самого процесу навчання.

Структура уроку завжди є сталою, незалежно від того,використовували
інтерактивну дошку чи ні. У деяких випадках, наприклад, за індуктивного методу
навчання, інтерактивна дошка допомагає учням робити певні висновки, аналізувати
отриману інформацію.

Учитель може по-різному використовувати інтерактивну дошку на уроках
образотворчого мистецтва. Зокрема,  є
можливість переміщати об’єкти на дошці, експериментувати з кольором, залучати
до роботи учнів, які можуть працювати самостійно в складі малих груп,
застосовувати електронні дидактичні матеріали, програмне забезпечення з великою
колекцією шаблонів та малюнків. Будь-яке зображення на поверхні дошки (написане
або надруковане слово, літеру, цифру, лінію, фігуру, фотографію тощо) можна
пересувати в будь-яке місце дошки, збільшувати і зменшувати, рухати навколо
осі, клонувати, групувати, розгруповувати, видаляти, переносити. Учитель може
керувати всіма функціями комп’ютера не тільки електронним або  механічним маркером, а й простим дотиком руки
або указки. Іноді дошку можна використовувати тільки на початку заняття.

Учителеві слід опанувати спеціальне програмне забезпечення до інтерактивної
дошки і його основні можливості.  Слід
відзначити,  що ефективна робота вчителя
з дошкою є прикладом для учнів. Використання інтерактивної дошки на уроках
образотворчого мистецтва робить вивчення

предмета значно
ефективнішим і результативнішим, а навчання – цікавим і

захопливим
процесом для дітей. Учні більше цікавляться тим, що відбувається на заняттях.

Інструменти інтерактивної дошки	Використання в навчальному процесі
Виділення окремих частин екрана	Текст, схему, малюнок на інтерактивній дошці можна виділити. Є можливість приховати частину екрана й висвітлити в разі потреби. Використовуючи інструмент «Прожектор», можна виділити окремі частини екрана і сфокусувати увагу на них.
Аудіо- і відеовнесення	Інтерактивна дошка дає можливість зупинити відео зображення й окремі кадри, аналізувати їх, додаючи до них нові записи.
Записи на екрані	Можливість робити записи, доповнювати додатковими запитаннями або завданнями, діаграмами або зображеннями. Зображення можна зберігати й друкувати.
Drag&drop	Допомагає учням групувати ідеї, визначати переваги й недоліки, схожість та різницю, робити підписи.
Колір	Колір допомагає вчителю виділити головне, привернути до нього увагу учнів.
Сторінка	Сторінки можна перегортати в будь – якому напрямку, повертаючись до окремих тем, або повторювати те, що деякі учні не зрозуміли. Є можливість переносити з однієї сторінки на іншу
Вирізати і встановити	Окремі об’єкти, зображення можна вирізувати та встановлювати, копіювати й переносити.
Повернути об’єкт	Об’єкти можна переміщати, показувати симетрію, відображення.
З’єднати з електронним мікроскопом	Дозволяє розглядати й вивчати дуже малі зображення
Поділ екрана	Зображення на екрані комп’ютера можна розділити на частини й демонструвати на кількох дошках для детального вивчення.

                                                          

                   Вже не потребує доведення той факт, що
інтерактивне навчання різко збільшує процент засвоєння матеріалу, оскільки
впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Відомий
китайський філософ Конфуцій казав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.» Цей вислів можна застосувати й до інтерактивних
форм та методів навчання.

                   Але необхідно зазначити, що яскрава картинка на
екрані – лише спосіб подання матеріалу. Головне на уроці – це живе спілкування
вчителя і учнів, постійний обмін інформацією між ними. Саме тому обов’язковим
атрибутом навчального класу є дошка. Дошка – це поле інформаційного обміну між
учителем і учнем. Працюючи з інтерактивною дошкою, вчитель завжди знаходиться у
центрі уваги і підтримує постійний контакт із класом.

                   Отже, використання ІКТ
(інформаційно-комунікативних технологій) на уроках сприяє активізації творчої
пізнавальної діяльності учнів, підвищує ефективність навчально-виховного
процесу. Саме за такими технологіями майбутнє сучасної освіти.

                                                 

                                          

                                                    
  

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ
ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ЗНАНЬ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Ціко І. Г.
Психолого-педагогічні підходи до формування етнокультурних знань
підлітків у процесі вивчення світової літератури
У статті представлено аналіз філософських, культурологічних, психолого-
педагогічних наукових досліджень з проблем формування етнокультурних
знань як ключової складової процесу формування етнокультурної
компетентності сучасного школяра. Розглянуто історіографію питання на
основних етапах становлення світової філософської наукової думки, вивчено
психолого-педагогічні підходи у сучасній науці щодо формування
етнокультурних знань учнів у процесі їх літературної освіти з огляду на вікові
особливості та соціокультурні умови розвитку особистості підлітка. З’ясовано
характер співвідношень компетентності і знань стосовно питання вивчення
курсу світової літератури в школі. Здійснено спробу дати робоче визначення
поняттю „етнокультурні знання” школярів, які формуються в процесі вивчення
світової літератури, а також виокремити складові цього поняття.
Ключові слова: літературна освіта, загальнокультурна компетентність,
етнос, етнокультурна компетентність, етнокультурні знання.
Цико И. Г.
Психолого-педагогические подходы к формированию этнокультурных
знаний подростков в процессе изучения мировой литературы
В статье представлен анализ философских, культурологических,
психолого-педагогических научных исследований по проблемам формирования
этнокультурных знаний как ключевой составляющей процесса формирования
этнокультурной компетентности современного школьника. Рассмотрена
историография вопроса на основных этапах становления мировой философской
научной мысли, изучены психолого-педагогические подходы в современной
науке относительно формирования этнокультурных знаний учащихся в
процессе их литературного образования, учитывая возрастные особенности и
социокультурные условия развития личности подростка. Выяснен характер
соотношений компетентности и знаний по вопросу изучения курса мировой
литературы в школе. Предпринята попытка дать рабочее определение понятию
„этнокультурные знания” школьников, которые формируются в процессе
изучения мировой литературы, а также выделить составляющие этого понятия.
Ключевые слова: литературное образование, общекультурная
компетентность, этнос, этнокультурная компетентность, этнокультурные
знания.
Формування етнокультурних знань сучасного школяра в процесі
вивчення світової літератури набуває все більше актуальності. Сучасний
літературний освітній простір немислимий без розвитку успішної особистості
школяра, здатної до творчого самовираження в умовах поліетнічного
соціального середовища. Специфіка вивчення світової літератури відображає
позицію нової Концепції літературної освіти як шкільного курсу, що „прилучає
дітей до загальнолюдських цінностей, виховує толерантне ставлення до різних
народів, народностей, рас і культур” [8]. На сьогодні чітко обумовлена позиція
світової громадськості щодо збереження самобутності і неповторності
багатонаціонального фонду планети, акцентуючи на ролі знань про етноси та
культури як суттєвого чинника їх розвитку. А тому розуміння ваги
національно-культурних цінностей і надбань людства у процесі розвитку та
виховання учня як носія світогляду ХХІ століття закладено у Державному
стандарті базової та повної загальної середньої освіти.
Проблема формування етнокультурних знань у процесі вивчення творів
світової літератури не є новою. В історії філософської, психолого-педагогічної
наукової думки розглядалися різні аспекти цього питання: співвідношень
людини і культури (Й. Гердер, Ф. Шеллінг, Е. Фромм, Л. Гумільов, С. Гессен,
М. Бахтін, М. Шелер, Е. Сміт та ін.), діалогу культур (М. Бахтін, В. Біблер),
національного образу світу (Г. Гачев); принципи природо-,
культуровідповідності освіти (А. Дістервег), етнонаціональне виховання
(С. Русова) та ін.
Однак, останніми роками зростає інтерес українських вчених-педагогів
(О. Алексєєвої, О. Гуренко, В. Лаппо, Н. Лисенко, Л. Перетяги та ін.) і
російських (О. Бабунової, О. Бакієвої, С. Галоян, Л. Коновалової,
О. Нестеренко, Т. Поштарьової, М. Саніної та ін.) саме до проблеми
формування етнокультуних знань учнів. У їх працях розглянуті питання
формування полікультурної та етнокультурної компетентності особистості
(О. Гуренко, Л. Коновалова, Н. Лисенко, Л. Перетяга, Т. Поштарьова),
етнокультурної освіти (О. Бабунова, Т. Солодухіна), етнокультурного
компонента в освіті (А. Алфьорова, С. Галоян, О. Нестеренко), виховання
дитини в етнокультурному середовищі (О. Алексєєва, В. Лаппо, Л. Маєвська).
Ці наукові розвідки дають можливість підійти до проблеми формування
етнокультурних знань в методиці викладання шкільного курсу літератури,
враховуючи й те, що це питання не розглядалося як самостійна методична
проблема.
Мета нашої статті – осмислили надбання світової філософської та
психолого-педагогічної науки, щоб прийти до розуміння „етнокультурних
знань” як педагогічного поняття, визначити, які є методичні шляхи їх
формування в школі.
Так, проблема уявлень про етнокультурні традиції, необхідність
оволодіння етнокультурними знаннями задля розуміння чужорідного світу має
глибокі корені в історії європейської філософської думки, перші з яких
з’являються ще в середині V століття до н.е. у давньогрецьких софістів про
становлення культури власне щодо розвитку людства „від первинного
„звіриного” образу життя до цивілізованого”. Вчення стосовно виникнення та
розвитку культури (Протагор, Горгій, Антифонт, Продік, Гіппій, Лікофрон та
ін.) пов’язані з моральними нормами, релігією та мовою тогочасного
суспільства, інтерес до етнографічних знань виявляли такі учені-філософи
Давньої Греції та Давнього Риму, як Гераклід Понтійський, Геродот, Евдокс
Кнідський, Посідоній з Апамеї у своїх працях описують різні країни, народи,
що в них проживають, їх генезис, образ життя, релігію, звичаї. Ренесансна
філософська думка (Ж. Боден, М. Монтень, Е. Ротердамський, та ін.)
відзначала, що культура доповнила природу, а їх єдність є передумовою
прагнень людини стрімкої еволюції як божественного створіння. Представник
цього часу французький філософ М. Монтень (XVI ст.) свої погляди щодо
людського життя вибудовує на природній основі, відкидаючи знання релігії та
традицій культури, орієнтуючись на етичну свідомість індивіда. Англійський
мислитель ХVII ст. Т. Гоббс вирізняє два види знання за походженням,
зокрема, є „знанням факту”, „абсолютні знання” (відчуття, пам’ять) і є знанням
про послідовну залежність одного твердження від іншого, тобто наукового (і
умовного) характеру. Для українського філософа XVIII ст. Г. Сковороди знання
– це не самодостатня категорія без їх реалізації на благо суспільства, не
самоціль, а засіб утвердження гармонійної людини, її вдосконалення. Сам
мислитель виступав супроти кількісного накопичення знань, що не матиме
належного результату, підкреслював важливість уміти ними користуватися.
Разом з тим знання Г. Сковородою розцінені як „норма усвідомлення власного
„Я”, „як сила персоналізації”.
Проблема культуро-етнічного розвитку нації та окремої особистості
чіткіше увиразнюється у науковій думці наприкінці ХІХ – початку ХХ століття,
адже у цей час стрімко розвивається етнологія – галузь філософських знань,
яка розглядає життя людини і суспільства з позицій приналежності їх до
певного етносу та його культури. Це питання постає у полі зору наукових
філософських досліджень вчених Е. Фромма, Л. Гумільова, С. Гессена,
М. Бахтіна, М. Шелера, Е. Сміта. Німецький філософ ХХ ст. Е. Фромм як
продукт культури розглядає людську натуру з її почуттєвою сферою, його
співвітчизник М. Шелер підкреслює взаємопов’язаність та
взаємодоповнюваність культури і почуття «безумовної єдності людини з усім
живим». Знання ж культури (освіти) мислителем розглядаються як такі, що
формують особистість. Російський вчений ХХ ст. Л. Гумільов чітко розмежовує
наповнення і зміст понять „етнос” і „культура”. Одним із складових етносу,
вважає вчений, є географічний та культурний ландшафти. Інший російський
філософ і педагог С. Гессен наголошує на тісній взаємодії,
взаємообумовленості культури та освіти (освіченості) й на тому, що якісне
моральне становлення особистості невіддільним від культуротворчих чинників.
Окремої уваги заслуговують філософські дослідження, які стосуються
проблеми пізнання інакшої культури. У своїх працях російський філософ
ХХ ст. М. Бахтін визначає явища культури та мови невіддільними одне від
одного. Для осмислення ролі етнокультурних знань у процесі осмислення
інокультурного літературного твору важливими є ряд позицій дослідника.
Перша стосується чужорідності культури, факту непримиренного до неї
ставлення. Подолання цієї ворожості – перший крок для її розуміння [1, c. 409].
Друга позиція увиразнює питання заглиблення у інакшу культуру. На думку
М. Бахтіна, для кращого розуміння чужої культури недостатньо лише погляду
на цю культуру „її ж очима”, що не спроможне нести „нічого нового”
недостатнє для збагачення реципієнта, а характеризується „звичайним
дублюванням” [1, с. 456]. Важливим тут є „творче розуміння” того, що
пізнається – поза часом, простором і самою культурою. „Чужа культура тільки
в очах іншої культури розкриває себе повніше та глибше” – підкреслює вчений
і далі розкриває суть самого „діалогу культур”: „Ми ставимо чужій культурі
нові питання, які вона сама собі не ставила…, і чужа культура відповідає нам,
відкриваючи…нові свої сторони, нові смислові глибини” [1, с. 457]. Нарешті,
останнє (третє) положення філософа випливає з попередніх – у ситуації
пограниччя культур („діалогічній зустрічі” – М. Бахтін) кожна з них зберігає
свою єдність та відкриту цілісність, і разом з тим взаємозбагачуються
[1, с. 714]. У контексті зазначеного російський філософ-культуролог ХХ ст.
Г. Гачев наголошує на вихованні усвідомлення щодо рівності всіх культур, „як
інструментів світового оркестру”, кожен з яких „незамінний у своїй ролі та
якості” [5, с. 7]. Такий підхід потребує якомога глибшого проникнення у
своєрідність побуту, звичаєвості, мовної картини світу іншого народу
розширює спектри пізнання власної національної ідентичності через
зіставлення культур [5, с. 8]. За умов усвідомлення цього відкриваються
можливості залучення „арсеналу архетипів і принципів, шкали цінностей”,
власне які, на думку Г. Гачева, й формують національну ментальність народу,
його етнокультуру [4, с. 9]. Поняття „національний образ світу” (або „модель
світу”) Г. Гачевим розглядається через призму „національної цілісності” як
„особливої структури світу і мислення” [4, с. 18 – 19] та фіксується у таких його
елементах: часопростір; чоловіче і жіноче начало; світ флори та фауни;
національний варіант релігійного чуття. Ряд сучасних вітчизняних мислителів
(Г. Лозко, С. Клепко, В. Кремень, С. Кримський та ін.) розглядають змістове
наповнення явищ етносу та нації через категорію знань про минуле свого
народу й певні події, пам’ятні дати фольклор, традиції, обряди та звичаї,
духовні чинники.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє виявити значущі
проблеми формування етнокультурних знань, що знайшли своє відображення у
етнопедагочному та етнопсихологічному напрямках наукових пошуків, що
ґрунтуються на розумінні визначальної ролі навчання, розвитку та виховання
підростаючого покоління на засадах етнічних та етнокультурних емпіричних
знань. Цією проблемою займалися такі сучасні українські вчені-педагоги, як
О. Алексєєва, В. Лаппо, Н. Лисенко, Л. Перетяга, Г. Шевченко та ін., вчені-
психологи В. Куєвда, В. Павленко, М. Перен, О. Савицька, Л. Співак, С. Таглін
та ін. Ще на початку ХХ ст. австрійський учений-психолог З. Фрейд, визнає
останній компонент особистості („Над Я”) морально-етичною інстанцією. Вона
репрезентована традиційними цінностями та ідеалами, які формуються з
урахування зовнішніх соціальних (етнічних) впливів. Виявляється очевидним,
що рівень культурного розвитку підлітка залежить від якості й доступності
інформації про оточуючий світ. Цю наукову позицію у минулому столітті по-
своєму розвиває його послідовник швейцарський психолог К. Юнг. Він
говорить про визначальну роль у розвитку особистості колективного
несвідомого, утвореного зі „слідів пам’яті” минулих поколінь, що виявляється у
вигляді архетипів („первинних образів”), які засвідчують належність людини до
певного етносу. Такі підходи вивчення проблеми становлення особистості
підлітка намітили проблему формування етнокультурних знань у контексті
наукових пошуків вітчизняних та зарубіжних вчених психологів ХХ ст., як
Е. Еріксона, Л. Виготського, В. Зінченка, Г. Костюка, Б. Мещерякова, Р. Бернса
тощо.
Підлітковому віку, на думку українського радянського вченого-психолога
Г. Костюка, характерне становлення нових динамічних стереотипів [3, с. 182],
що лежать в основі навичок, звичок, рис характеру. А тому цей період є
важливим для етнокультурного розвитку дитини як особистості, що у своїй
життєдіяльності керується нормами поведінки, закладеними власним етносом
та його культурою, для якої також характерна позитивне ставлення до
інокультурного середовища. Мотиви учіння в підлітків складаються з
соціальних (усвідомлення обов’язку, суспільної важливості набування знань) та
особистих (прагнення до пізнання невідомого, утвердження власної позиції в
колективі, уникання неприємностей, пов’язаних з невиконанням навчальних
завдань), які розвиваються в єдності. А тому, враховуючи, що дитина у такому
віці більш ефективно соціалізується, етнокультурна складова навчального
процесу є необхідною для забезпечення умов успішного розвитку підлітка як
представника етноспільноти та самодостатнього культурного індивіда.
Важливо відзначити, що ефективність етнокультурних знань мають набувати
життєво значущих якостей – за таких умов мотиви учбової діяльності підлітка
значно підвищуються. Педагог має зважати, що в учня в цей період
становлення суттєво підвищується рівень абстрагування та узагальнення,
„формується система прямих і зворотних операцій, міркувань, умовиводів, що
стають більш свідомими, обґрунтованими, логічно досконалими” [3, с. 185 –
186].
Науковий досвід попередніх десятиліть намітив вектор розвитку
вітчизняної психологічної науки нового часу в напрямку етнічно-ціннісних
особистісних орієнтирів (І. Бех, П. Горностай, В. Куєвда, Т. Титаренко та ін.).
Духовний розвиток людини, на думку сучасного українського вченого-
психолога І. Беха, невід’ємний від культурного розвитку суспільства:
„…людина може бути ціннісним центром за умови якомога повнішого
оволодіння культурно-духовними надбаннями як регулятором своєї
життєдіяльності” [2, с. 371] – зазначає він. Оцінюючи соціальний розвиток
людства нового ІІІ тисячоліття, І. Бех виступає за формування моральних
пріоритетів особистості підлітка на основі гуманізму, толерантного ставлення
до прав та інтересів усіх народів і націй, засудження порушень прав і свобод
людини й народів. Учений тут говорить про рівень громадської зрілості, яка
„своїм культурним національним корінням вростає у рідну землю, спрямована
на гуманістичні цінності,ідеали, віру, сповнена шани до своєї Батьківщини, до
людей, дає змогу особистості, народам вільно реалізувати свій внутрішній
потенціал” [2, с. 374 – 375]. За умов національної свідомості індивід сповідує
культуру міжетнічних відносин і загальнолюдську мораль. При цьому вчений-
психолог І. Бех чітко зазначає, що такі орієнтири, як „вміння жити в мирі й
злагоді”, формуються саме у підлітковому віці й виявляється у: 1) розумінні
зв’язків і взаємозалежностей всього існуючого на Землі; 2) поваги до всіх
народів і цивілізацій відмінних від рідної; 3) знання історії, здобутків інших
народів, їхніх цінностей, традицій і проблем [2, с. 375] тощо. Якраз специфіка
усвідомлення та засвоєння конкретним учнем соціальної складової
етнокультурних знань відбувається, на думку вітчизняного ученого-
етнопсихолога сучасності В. Куєвди, через процес його етнізації в умовах
інокультурного середовища – „набуття особливостей оціночних, моральних
суджень, естетичних уявлень, […] стилю спілкування і поведінки” [6, с. 230].
Інші українські дослідники В. Павленко і С. Таглін обумовлюють
етнопсихологічний розвиток особистості з урахуванням культурних чинників
взагалі (впливу мови, фольклору, через виховання засобами етнопедагогіки
тощо). Вивчаючи ціннісні системи народів і культур індивід тим самим, як
зазначає сучасний український психолог Ю. Шайгородський, знаходить
„відповіді на одвічні питання” про сенс існування себе та своєї нації [11, с. 47].
Схожої наукової позиції дотримуються й інші сучасні вітчизняні вчені-
психологи О. Савицька та Л. Співак, оскільки ціннісно-смислове пізнання
підлітком будь-якого етнічного характеру (національного менталітету),
відображеного в мистецькому творі, відбувається завдяки вивченню складових
етнокультури (мови, звичаїв, обрядів, вірувань, інших творів мистецтва,
моральних та релігійних норм, уявлень, архетипів і установок колективного
підсвідомого та ін.). Так, у язичницькі дохристиянські часи основоположними
були знання, вибудувані згідно „принципу Родовідповідності” (інформації про
свій рід і родовід), етнокультурні традиції освіти в Київській Русі базуються на
синтезі локальної самобутньої культури та християнських вчень, творчого
переосмислення візантійських звичаїв та знань, з XVI століття з’являються
братські школи, у яких значна увага приділялася національному вихованню
молоді. Русько-православна традиція братських шкіл та київської колегії
максимально забезпечувала якісні умови розвитку національно свідомої,
культурно-освіченої особистості середньовічної людини навіть у часи
відсутності державності, у козацьких січових школах (XVI – XVII ст.) – значна
увага приділялася рідним звичаям та обрядам, ідеям національної свободи,
гідності людини, відчуттю бути господарем на своїй землі. І як результат уже з
першої половини XVI ст. рівень загальнокультурного розвитку українців
значно зріс, порівняно з попередніми століттями.
Співзвучною до пошуків середньовічних українських діячів у сфері
освіти виявилася наукова позиція чеського вченого-педагога XVII ст. Яна
Амоса Коменського, який наголошував на важливості загально- та
етнокультурного розвитку дітей З ХІХ століття питання необхідності
формування етнокультурних знань учнів увиразнюється завдяки науковим
положенням німецького педагога А. Дістервега, який освітню діяльність поза
принципами природо-, культуровідповідності взагалі не розглядав. Кожна
людина, за позицією вченого, при народженні належить до свого середовища,
свого народу, поміж якого йому жити та формуватися на певному щаблі
культурного розвитку цього середовища. Вітчизняний діяч-педагог цього часу
С. Русова наголошувала, що основою для пізнання світу культури різних
народів має стати етнонаціональна ідентифікація індивіда – „Тільки та людина
може симпатично ставитися до долі чужого народу, яка цілим серцем своїм
кохає свій рідний край, яка свідомо працює для свого власного народу”
[9, с. 72]. Проте будь-яка діяльність і здатність до морального вибору й
духовного становлення у вітчизняній педагогічній науці ХХ ст. радянського
періоду розглядалася поза націєтворчою специфікою, на якій наголошували
А. Дістервег і С. Русова. У радянські часи вагомі аргументи педагогів-
попередників щодо ролі етнокультурного розвитку дитини свідомо
нівелювалося, були позначені відходом від національних традицій,
регламентацією та стандартизацією, що призвело до загального знедуховлення
української нації. Значний вклад щодо проблеми естетичного розвитку дитини
належить відомому українському науковцю-педагогу В. Сухомлинському, що
обумовлює етнокультурне становлення особистості. Учений наголошував:
перш ніж перед очима світу постане особистість, яка „дорожить найвищими
цінностями – святинями народу”, така людина має навчитися поважати в собі
носія цих цінностей – громадянина [10, с. 302]. І тому, залучаючи підлітків до
етнокультурних знань, що через національні компоненти виражені в
інокультурному творі, треба спочатку створити педагогічні умови для
прийняття учнем цього інакшого культурного простору (викликати до нього
інтерес).
Історія педагогічної науки протягом останніх десятиліть чітко
визначилася з пріоритетами етнокультурної освіти. Розглянуті питання
формування полікультурної та етнокультурної компетентності особистості
(О. Гуренко, Л. Коновалова, Н. Лисенко, Л. Перетяга, Т. Поштарьова),
етнокультурної освіти (О. Бабунова, Т. Солодухіна), етнокультурного
компонента в освіті (А. Алфьорова, С. Галоян, О. Нестеренко), виховання
дитини в етнокультурному середовищі (О. Алексєєва, В. Лаппо, Л. Маєвська).
Ці наукові розвідки дають можливість підійти до проблеми формування
етнокультурних знань в педагогіці та методиці викладання світової літератури,
враховуючи те, що це питання, як цільове, не розглядалося.
Проте, значна увага в педагогічній науці приділена вивченню питання
формування етнокультурної компетентності. Під дефініцією етнокультурна
компетентність здебільшого розуміють сукупність особистих якостей,
включаючи досвід (професіоналізм), знання та навички, що дозволяють вільно
використовувати культурні засоби та об’єкти в етнокультурному середовищі
(Н. Арзамасцева), таку властивість особистості, яка виражена через сукупність
об’єктивних уявлень про етнічну культуру, направлених на збереження етносу,
й відтворення умов його життєдіяльності (О. Бабунова). Сучасний російський
вчений-педагог Т. Поштарьова етнокультурну компетентність розглядає як
складову загальнокультурної [7, с. 75] та характеризує її як властивість
особистості, що виражається в наявності сукупних об’єктивних уявлень і знань
про ту чи іншу етнічну культуру й реалізується через уміння, навички та моделі
поведінки, які сприяють ефективному міжетнічному взаєморозумінню і
взаємодії [7, с. 79]. Зазначимо, що науковець також визначає критерії
ефективності етнокультурної компетентності, що виражені в ступенях
навченості, розуміння, вихованості та адаптації дитини (від пристосування
в поліетнічному середовищі до прийняття культурного плюралізму) [7, с. 85].
Т. Поштарьова в цьому ключі визначає якість знань, оволодіння якими та
вміння використовувати є необхідною умовою формування етнокультурної
компетентності, що, в свою чергу, дозволить учневі не тільки адаптуватися в
поліетнічному просторі, а й активно в ньому діяти. На думку вченого,
формування етнокультурної компетентності можливе в умовах поліетнічного
середовища, де є місце міжетнічному спілкуванню, завдяки чому розвиваються
уміння й навички взаємодії представників різних етносів, у тому числі
комунікативний досвід учнів, їх моделі поведінки тощо. Етнокультурні знання є
невід’ємними складовими процесу формування етнокультурної компетентності.
Цей процес передбачає визначену (чітку) етноідентифікацію індивіда в
поліетнічному середовищі, де є місце відпрацюванню моделей вербальної та
невербальної взаємодії з представниками різних етносів. Однак, педагогічні
умови заглиблення школярів у художній простір інокультурного середовища
дозволяють лише реалізувати когнітивний та емоційно-ціннісний компоненти –
знання та уявлення про культурне розмаїття світу, ставлення до нього на основі
теоретичних та емпіричних знань з огляду на власну етнокультуру.
Отже, опираючись на науково-педагогічні та науково-методичні пошуки
останніх років (Н. Арзамасцева, О. Бабунова, О. Ісаєва, Ж. Клименко,
Н. Лисенко, Л Мірошниченко, Т. Поштарьова, Г. Шевченко та ін.), виділимо
такі складові етнокультурних знань учнів, що можуть формуватися у процесі
вивчення світової літератури:
 культурну (знання та уявлення щодо особливостей, характерних для
окремої етнокультури, представленої у художньому творі через зображення
етнічної картини світу, національного характеру героїв, їх імен, традицій та
звичаїв, образів-архетипів, національну символіку, етнічний (місцевий)
колорит, топонімічні назви тощо);
 мовну (повне або часткове володіння мовою, якою написаний
автентичний текст, інформацією щодо його дослівної назви, знання та уявлення
про знакову систему мови художнього твору-оригіналу, графічне відтворення
на письмі, фразеологічні звороти, використані письменником, їх тлумачення,
слова та словосполучення, що не мають відповідників у мові твору-перекладу
або з певних причин передані неточно, власні назви, їх лексичне значення та
ін.);
 комунікативну (знання та уявлення про особливості
лінгвокультурного середовища нації (етносу), представниками якого є автор та
герої його художнього твору, норми етикету вербального та невербального
спілкування, виявлених під час спостереження за мовою та поведінкою
персонажів літературного тексту тощо);
 соціальну (знання та уявлення про специфіку взаємин між героями, їх
ставлення до життєвих цінностей та оточуючого світу, що обумовлене
ментальною природою, характер взаємозв’язку з представниками іноетнічного
середовища та ін.).
Спираючись на досвід пошуків вчених-педагогів та науковців-методистів,
ми спробуємо дати визначення поняття „етнокультурні знання” школярів, що
формуються в процесі вивчення творів світової літератури під яким
розумітимемо систему знань з літератури, що відображають ціннісні
відношення автора (перекладача) художнього твору та його героїв до
національної духовної культури свого та інших народів, символіки, традицій,
звичаїв і матеріальних надбань.
Огляд філософської, психологічної та науково-педагогічної літератури
дає можливість вибудувати методичну систему, що найбільш ефективно
забезпечить процес формування етнокультурних знань учнів на уроках світової
літератури, адже в сучасних шкільних програмах заявлено твори видатних
майстрів красного письменства, в яких зосереджено етнонаціональний та
культурно національний потенціал світу.
Подальші розробки цього питання можуть бути спрямовані на розробку
методичної моделі формування етнокультурних знань школярів у процесі
вивчення творів світової літератури.






Доповідь на тему:

«Про урок технологій «перевернутого навчання» – ідея проста та сучасна"

«И сотворили школу так, как велел им дьявол.
Ребёнок любит природу, поэтому его замкнули в четырех стенах.
Ребёнку нравится сознавать, что его работа имеет какой-то смысл, поэтому всё устроили так, чтобы его активность не приносила никакой пользы.
Он не может оставаться без движения — его принудили к неподвижности.
Он любит работать руками, а его стали обучать теориям и идеям. Он любит говорить — ему приказали молчать.
Он стремится понять — ему велели учить наизусть. Он хотел бы сам искать знания — ему они даются в готовом виде.
И тогда дети научились тому, чему они никогда бы не научились в других условиях. Они научились лгать и притворяться, стали понурыми и пассивными, утратили интерес к жизни, ушло их счастье и здоровье, пропали любовь и доброта».
Адольф Ферьер
Хвала — безумцам! Бунтарям, смутьянам, неудачникам; тем, кто всегда некстати и невпопад.
Тем, кто видит мир иначе. Они не соблюдают правила. Смеются над устоями.
Можно цитировать их, спорить с ними, прославлять или проклинать их. Но только игнорировать их невозможно.
Ведь они несут перемены. Толкают человечество вперед.
И пусть говорит кто-то: безумцы, мы говорим: гении.
Ведь только безумец верит, что может изменить мир, — и потому лишь меняет его.

Стив Джобс

«Перевернутий клас» - інноваційна модель навчання.
Одним зі способів продуктивного навчання є залучення учнів до активної дії в процесі навчання за допомогою комп’ ютерної техніки.
Перевернуте навчання - це одна з педагогічних моделей, в якій типове навчання на уроці та організація домашнього завдання представлені навпаки . Учні виконують вдома самостійно теоретичну частину програми , а домашнє завдання виконується в класі : обговорюються теоретичні питання , по яких проводиться дискусія , або демонструється підготовлена учнями відеопрезентація , яку група виконавців презентує іншим учням в класі.
Авторами технології навчання "перевернутий клас" є вчителі хімії Аарон Самс і Джонатан Бергманн. В 2008 році вони стали записувати відеоролики із своїх лекцій і перетворювати їх в домашні завдання для своїх учнів. "Коли учні приходять в клас, вони появляються не для того, щоб узнати новий зміст, вони показують, як застосувати те, що вони взнали вдома за допомогою відео ", - так коментує свою методику навчання Аарон Самс.
В своїх книгах «Перевернути заняття, або як достукатися до кожного учня на уроці», вони розказують про особливості цієї технології.
Разом з тим вони відмічають, що деякі теми легше вивчати в класі, ніж через відео, і що вчителі не повинні навчати методом, який не відповідає змісту матеріалу.
Очевидні мінуси технології:
- великий обсяг технічно складної підготовчої роботи;
- залежність від технічної оснащеності і школи, і ученів.
Плюси технології: даний вид діяльності підвищує мотивацію та активність учнів. При самостійному вивченні матеріалу і створенні комп’ютерного продукту учень має можливість моделювати різні процеси , а значить бачити причини та наслідки , розуміти їх смисл ; розвивається інтерес до предмету , бажання подати матеріал різноманітно , цікаво , яскраво ; йде вплив на емоції учнів , проявляється їх індивідуальність та оригінальність; зростає практична значимість матеріалу , що вивчається , розвиваються розумові сили , формуються практичні навички учнів.
Дана форма роботи дозволяє усунути одну з найголовніших проблем - неуспіх дитини . Цей вид роботи має наступні переваги : є можливість організувати пошукову роботу та проявити творчість ; учні мають змогу працювати в своєму ритмі сприйняття , що забезпечує індивідуальний підхід до навчання. Активне навчання сприяє розвитку навчальних навичок , набувається досвід роботи в групі . Разом з тим , викладач змінює свою роль на тренера, який бачить рівень підготовки з теми кожного учня , при традиційній формі навчання - лише активних учнів . Позитивним є також те , що учні приходять в клас підготовленими . Вважаю доцільним вчителеві розробити до кожного запитання контролюючі тести ,так як не всі учні можуть самостійно опрацювати ключові запитання теоретичного матеріалу . Також можна запропонувати учням скласти скорочений конспект опрацьованого теоретичного матеріалу . Важливою умовою якісної результативності перевернутого навчання є також доведення етапів та послідовності дій учнів :
1 етап - аналіз параграфа підручника , або іншої літератури, перегляд навчального відео .
2 етап - осмислення опрацьованого матеріалу .
3 етап - порівняння , систематизація , пошук причинно- наслідкових зв’язків та структурування матеріалу .
4 етап - створення продукту навчальної діяльності .
5 етап - аналіз створеного продукту учнями класу з метою його вдосконалення та розповсюдження .
Отже, перевернуте навчання представляє собою одну з форм змішаного навчання, яка дозволяє «перевернути» звичайний клас наступним чином: замість домашнього завдання учні дивляться короткі відео-лекції в мережі – самостійно проходять теоретичний матеріал – а весь аудиторний час, коли учитель знаходиться поруч, використовується для спільного виконання практичних завдань. Це активна форма навчання, яка дозволяє залучити до роботи на кожному уроці всіх учнів.
Основний принцип такої системи навчання – мотивація учнів до самостійного навчання і взаємодії між собою.
Принцип роботи.
Єдиної схеми роботы для даного типу навчання ще не вироблено. Основними елементами є перегляди навчальних відео і наступне їх обговорення учнями. Також подібна схема може супроводжуватися різними онлайн-опитуваннями. Кожен викладач може доповнювати чи видозмінювати навчальний процес на свій розсуд. До того ж зовсім не обов’язково повністю переходити на перевернуті заняття – можливо, що декількох буде цілком досить.
Застосовують метод перевернутого навчання у школах та вузах США (наприклад, університет штату Пенсільванія), Німеччини, Росії. Для нього характерне поєднання очного і дистанційного компонентів навчання.
На мою думку , технологію перевернутого навчання більш доцільно застосовувати на уроках математичного та природничого циклу. Але інколи можна використати її і на уроках літератури. Результатом роботи вдома може стати презентація творчого проекту, конспект матеріалу, відповідь на запитання учителя (відсутність прямого контакту з учителем можна замінити використанням соціальної сіті «ВКонтакте» і електронною поштою вчителя.)
Так, при вивченні теми «Срібна доба російської поезії» на уроці додаткового читання учням було запропоновано завдання, яке складалося із:
-формулювання завдання і терміну його виконання;
-учительської презентації теми;
-списку запропонованих письменників і приблизного плану для повідомлень про них;
-пам’ятки з матеріалами теми.
Учням пропонувалося створити міні-групи і працювати в них. Результатом роботи стали презентації про життя та творчість М.Цвєтаєвої, О.Мандельштама, М.Гумільова, В.Хлєбникова, Б.Пастернака, С.Єсеніна, М.Волошина.

Таблица 1. Отличия классического урока от учебного занятия в формате "Перевернутый класс".
Классический урок «Перевернутый класс»
Учитель объясняет материал в классе. Учащиеся дома закрепляют новый материал, выполняя домашнее задание.
Проблема: обучающиеся часто бывают невнимательны в классе, дома нет никого рядом, кто смог бы помочь. Появляется тревожное состояние школьников на уроке, нежелание отвечать домашнее задание и т.п. Учитель предлагает домашнее задание в форме учебного видео, давая подробную инструкцию по работе с ним. Учащиеся просматривают фильм дома, предварительно выполняя задания, необходимые для дальнейшей работы в классе.

Таблица 2. Преимущества и недостатки урока по модели «Перевернутый класс».
Преимущества Недостатки
Ученик может спокойно просматривать и прослушивать задание, делать паузу в любом месте или повторять нужный фрагмент в фильме. Ученик не может непосредственно задавать вопрос учителю, если он у него возник.
Фильмы доступны для отсутствующих школьников. Не каждый ученик выполняет домашнее задание.
Если ученик что-то забыл, он всегда может обратиться к исходному файлу. Компьютер или другой аппарат должен быть в свободном доступе для школьника, что, к сожалению, не всегда возможно.
Во время презентации на компьютере (с помощью программы для записи видео-руководства Screencast) можно более доступно преподнести материал [8]. Речь идет о медиализации «нелюбимой фронтальной работы».
Внимание учителя сосредоточено на конкретной работе обучающегося (индивидуальный подход). Ученикам, которые не смотрели фильм, будет неинтересно на уроке.

Положительные стороны применения модели "Перевернутый класс"
- обучающиеся получили возможность не только прочесть в учебнике о традициях празднования ряда немецких праздников, но и увидеть своих немецких сверстников;
- нетрадиционный формат домашнего задания способствовал привлечению внимания школьников к дальнейшему изучению предмета
- небольшой по объему аутентичный фильм не требовал долгого просиживания школьников у компьютера, а задания к нему способствовали смене учебной деятельности в процессе выполнения обучающимися домашнего задания, что является основой здоровьесберегающих технологий.
Отрицательные стороны: требуется поиск тематических учебных фильмов, их переработка и адаптация к учебной ситуации. Таким образом, появилась необходимость самостоятельно создавать обучающие фильмы, которые будут способствовать освоению теоретического материала учащимися дома и позволит освободить время урока для отработки навыков применения знаний на практике [3].

Процесс создания таких фильмов (видеолекций) состоит из трех основных направлений:
1. Отбор материала, который хотелось бы представить в фильме (грамматический, лексический, лингвострановедческий). Содержание будет определять «жанр» обучающего фильма.
2. Составление презентации, на основе которой будет создан творческий проект.
3. Синхронизация двух программ: «MicrosoftPowerPoint» и «Screencast-O-Matic» [8] для записи фильма:
- запуск программы «Screencast-O-Matic»;
- показ презентации;
- синхронизация окна видео-программы и размера слайдов;
- запуск режима записи.
В процессе показа слайдов автор комментирует содержание, переключая слайды. Закончилась презентация - фильм подошел к концу. Далее программный интерфейс предлагает сохранить видео на вашем компьютере или сразу разместить на собственной странице сети «YouTube». Выбирать нужно ту команду, которая необходима. И все, учебный фильм готов!
Чтобы воспользоваться готовым продуктом, необходимо иметь:
1) собственный образовательный сайт [4] или блог [3] тьютера (учителя), на платформе которых будут размещаться учебные фильмы;
2) систему оповещения обучающихся о размещении очередного задания (например, своевременная публикация домашних заданий в электронном дневнике единой образовательной сети «Дневник.ру»);
3) инструкции по работе с материалами (приложениями, таблицами и т.п.);
4) связь с родителями, инструкции для оказания необходимой помощи школьникам при работе с фильмом в домашних условиях [4];
5) варианты возможной обратной связи (связь обучающихся с тьютером в режиме Online).
Таким образом, дальнейший процесс реализации модели "Перевернутый класс" способствовал созданию образовательного сайта "Mit Deutsch in der moderne Welt" с разделом "Перевернутый класс/Umgederehte Klasssenzimmer" [Режим доступа: http://lerndeutsch.jimdo.com/главная/das-umgedrehte-klasssenzimmer/]. На платформе сайта опубликована инструкция для родителей "Как работать в "Перевернутом классе" и создана страница "Учебные фильмы" [Режим доступа: http://lerndeutsch.jimdo.com/главная/das-umgedrehte-klasssenzimmer/учебные-фильмы/ ], на которой размещаются собственно фильмы учителя и инструкции по работе с каждым из них, сроки выполнения задания, возможные варианты обратной связи для учащихся (при затруднениях).
Резюмируя сказанное, следует подчеркнуть, что применение модели «Перевернутый класс / das umgedrehte Klassenzimmer» позволяет учителю организовать обучение в соответствии с современными требованиями ФГОС, совершенствовать навыки применения информационно-коммуникационных технологий и инноваций в области преподавания предмета, повышать собственный уровень научно-методической подготовки.

Список литературы / Интернет-источники
1) Адамбекова Б. М. BLENDED LEARNING. Дата обращения 02.02.2014 URL: http://portal.kazntu.kz/files/publicate/2013-02-26-10649_0.pdf