Сутінки (Переклад вірша Дж. Байрона)
Поміж гілля у цю годину
Виводить ноту соловей;
Клянеться солодко й несміло
Дитя кохання та людей;
Легенькі, ніжнії вітри
Та тихі води, що навколо,
Співають про земні шляхи
Тим, хто самотній, знову й знову.
На кожній квітці є росинка,
На небі - до зірок стежинка,
У хвиль все глибше синява,
А лист темніє, дивина.
Прозора темрява небесна,
М'яка, чиста і безтілесна,
Крокує за минулим днем,
І мліє перед місяцем.
|